Валюта зовнішньоекономічного контракту

Написав Юрист ТОВ АФ «Контракти-Аудит» Володимир Жемела

Наше підприємство здійснює переробку давальницької сировини, що ввезена згідно контракту з нерезидентом. Нерезидент-замовник наполягає на внесенні змін до контракту відповідно до яких ціну сировини слід зазначати в гривні, а фактичні розрахунки проводити, як і раніше, у валюті. Питання: чи правомірним є зазначення ціни зовнішньоекономічного контракту в національній валюті? Якщо так, то які небажані ускладнення можуть виникнути при виконанні такого контракту?

Щодо Вашого запиту повідомляємо наступне.

Згідно статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.2 стаття 189 Господарського кодексу України ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Отже, стосовно обов’язкового зазначення ціни в гривнях (в договорах між резидентами) обидва кодекси містять аналогічні норми. Стосовно зовнішньоекономічних контрактів, ГК дозволяє (не зобов’язує) зазначати ціну в іноземній валюті. В даному випадку ГК не суперечить ЦК, а доповнює його (щодо регулювання господарських відносин ГК має перевагу над ЦК в силу ст. 175 ГК).

Відповідно до ст. 7 Декрету КМ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Отже, фактичні розрахунки по зовнішньоекономічному контракту повинні бути здійсненні тільки в іноземній валюті.

Враховуючи наведене, формально, законодавство не забороняє контрагентам (резидент-нерезидент) вказати ціну в гривнях (із зазначенням еквіваленту в іноземній валюті), а фактичні розрахунки проводити в іноземній валюті (із зазначенням про це в договорі). Проте, при такому підході, в операціях з давальницькою сировиною можуть виникнути певні проблеми, які пов’язані з отриманням висновку Міністерства економіки щодо визначення операцій як таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та наступним митним оформленням готової продукції. Механізм розгляду зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з метою визначення операцій за ними як таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах врегульований відповідним Положенням про порядок надання висновків щодо визначення операцій як таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, затверджений наказом Міністерства економіки N340 від 26.11.2003. Право звертатися (в разі потреби) з відповідними запитами до міністерства економіки належить, в першу чергу, митним органам або органам державної податкової служби. Проте, для того щоб уникнути ускладнень при митному оформленні готової продукції, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності часто самостійно звертаються до міністерства з відповідними запитами. Цим правом вони наділені в силу абз. 2 п. 1 названого Положення та на підставі ст. 9 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Серед іншого, вказаний висновок міністерства економіки містить інформацію про ступінь використання сировини в операції за контрактом, відповідно до нормативно-технічної документації, а також рівень вартості давальницької сировини в загальній вартості готової продукції (згідно ст.1 ЗУ «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» вартість сировини не повинна бути меншою 20% загальної вартості готової продукції).

При оформленні вказаного висновку міністерство економіки враховує так званий акт експертизи, який видається Торгово-промисловою палатою України чи регіональною торгово-промисловою палатою, що засвідчує технологічну схему переробки та ступінь використання сировини в операції за контрактом, відповідно до нормативно-технічної документації, а також рівень вартості давальницької сировини в загальній вартості готової продукції (перелік документів, які подаються суб’єктом ЗЕД для отримання висновку встановлений п.3 Положення). Незважаючи на те, що законодавством не врегульований безпосередній порядок винесення висновку, ми вважаємо, що за умови коли Торгово-промисловою палатою і Міністерством економіки за основу для розрахунку співвідношення вартості «сировина-готова продукція» буде взято ціну сировини в іноземній валюті то при зміні офіційного курсу гривні до євро на дату розмитнення продукції, вказаний висновок може втратити свою силу. Жодних інших застережень щодо недоцільності зазначення ціни зовнішньоекономічного контракту про переробку давальницької сировини в гривні нами виявлено не було.