Укладення трудового договору по дорученню засновника

Написав Юрист ТОВ АФ «Контракти-Аудит» Володимир Жемела

Керівник підприємства на підставі рішення загальних зборів учасників та на виконання відповідного договору доручення уклав договір купівлі-продажу нерухомості на умовах розстрочення платежу. Чи правомірним є укладення керівником такого договору саме на підставі договору доручення? Які наслідки щодо оподаткування потягне за собою укладення даного договору?

Щодо Вашого запиту повідомляємо наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 65 ГК керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Відповідно до ч.2 ст. 57 ГК в установчих документах товариства повинні бути зазначені, серед іншого, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень. Зокрема, статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про органи управління і контролю, їх компетенцію. Як бачимо, компетенція керівника товариства визначається установчим документом і, як правило, таким документом є статут (напр. ч.1. ст. 143 ЦК встановлює, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут). Як впливає із запитання, в статуті Вашого підприємства, швидше за все, передбачені обмеження щодо укладення керівником угод купівлі-продажу нерухомості, про що й свідчить необхідність прийняття учасниками рішення про придбання об’єкта нерухомості та надання директору дозволу на укладення відповідного договору.

В даному випадку, враховуючи статутні обмеження, для того щоб директор мав повноваження на укладення договору купівлі-продажу йому достатньо мати протокол зборів учасників яке містить: а)рішення про придбання підприємством об’кта нерухомості; б)рішення про надання директору дозволу на укладення договору від імені підприємства. Якщо ж з протоколу зборів учасників не випливає право директора укласти договір купівлі-продажу, відповідної довіреності, оформленої від імені учасників, є достатньо для того щоб директор такий договір укласти міг. Проте в даному випадку статутом повинно бути  передбачено, що засновники мають право виступати, у відповідних випадках, від імені підприємства (за загальним правилом таким представником є директор).

Щодо договору доручення між учасниками та директором, то його укладення в даній ситуації є зайвим, так само як і зайвою є посилання на такий договір в угоді про купівлю-продаж. Отже, у випадку, якщо згідно статуту учасники не можуть діяти від імені товариства і не мають, відповідно, права доручати третім особам діяти від його імені, то такий договір доручення може бути визнаний недійсним (відсутність повноважень у довірителя представляти інтереси товариства). Проте, якщо договір купівлі-продажу є укладений та посвідчений нотаріусом на підставі належним чином оформленого протоколу зборів учасників (вимоги до його змісту див. вище) питання про визнання доручення недійсним виникнути не повинно.

Відповідно до ч.2 ст. 692 договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Відповідно до ч. 1ст. 695 ЦК  договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Відповідно до п.1.23 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до п.1.31 цього ж закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Отже, за умови якщо договір купівлі-продажу складений належним чином та містить всі істотні умови (зокрема, чітко розписаний порядок внесення платежів) придбання Вашим підприємством  об’єкта нерухомості не являється безоплатним отриманням майна, а отже не підлягає оподаткуванню податком на прибуток.