Звільнення під час тимчасової непрацездатності

Написав Юрист ТОВ «АФ «Контракти-Аудит» Володимир Жемела

01.05.2008 року на посаду головного бухгалтера була прийнято нового працівника. Відпрацювавши 3 місяці, у серпні бухгалтер взяла відпустку у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю терміном на 10 днів, у вересні – ще на 21 день, у жовтні – знову відпустка на 20 днів. Як з’ясувалося, основною причиною її частих відпусток є негаразди із здоров’ям у зв’язку з вагітністю. З середини грудня вона має намір піти в декретну відпустку. Питання: Чи може наше товариство відмовити у наданні чергової відпустки в листопаді 2008 р. (не декретна)? На якій підставі ми можемо відмовити оплачувати безкінечні лікарняні (чотири місяці - з серпня по грудень)? Чи можна за даних умов звільнити бухгалтера за, наприклад, недбале відношення до роботи, невиконання своїх службових обов’язків (не здано звіт по вакансіях до фонду зайнятості) тощо. Дякую.

Щодо Вашого запиту повідомляємо наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. Отже, закон чітко формулює вимогу про те, що розірвання трудового договору з ініціативи власника у випадку тимчасової непрацездатності особи можливе тільки за наявності двох умов: а)непрацездатність триває більше чотирьох місяців; б)строк непрацездатності протягом цих чотирьох місяців жодного разу не був перерваний. Вихід на роботу хоча б на один день перериває цей строк. Підсумовуватися періоди нез’явлення на роботу тривалістю менш як чотири місяці не можуть.

Для вирішення даної ситуації жодні інші обставини справи (періоди непрацездатності, їх тривалість, наявність кількох трудових книжок, досвід попередньої роботи, переведення на іншу посаду)  значення не мають.

Особа має право використати свою щорічну оплачувану відпустку відповідно до ч.5 ст.10 Закону України “Про відпустки” незалежно від того, чи перебуває вона у стані вагітності, чи ні.

Крім того, слід врахувати, що оплата за період тимчасової непрацездатності працівника здійснюється не за рахунок підприємства, а за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Після пред’явлення до відділу кадрів (або уповноваженій особі) листка непрацездатності остаточне рішення про надання допомоги приймає комісія із соціального страхування Фонду страхування від непрацездатності (п. З ст. 50 Закону про непрацездатність).

Виходячи з названих обставин справи, жодних інших підстав для звільнення даного працівника немає. Розірвання трудового договору з ініціативи власника у випадку систематичного невиконання працівником професійних обов’язків допускається тільки в разі якщо: а)таке невиконання не було зумовлене поважними причинами; б)до працівника раніше вже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (ч.1. ст.40  КЗпП).

Стаття 184 КЗпП України встановлює гарантії захисту вагітних жінок та жінок, які мають дітей. Відповідно до ч.3 даної статті  звільнення вагітних жінок i жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-iнвалiда з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної лiквiдацiї підприємства, установи, органiзацiї, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.